Як вмикаєм TV-маму, що ми бачимо? Рекламу!
Хоч набридла всім нам, чесно, але ж то – рушій прогресу!
Тож вам скажем чітко й прямо: робимо свою рекламу!
Подивіться всі на нас – рекламуєм шостий клас!
Ми веселі і завзяті, і на витівки багаті.
Нас у класі всіх є п`ять, починаєм рахувать:
Два Дмитра, один Володя, ще Оксана й наша Оля.
Щоб ви краще нас пізнали, розповідь підготували.

Перший в списку – Володимир. Він серйозний і спортивний,
Гарний, спритний і рухливий. Цей Войтович має силу!
Добре грає в теніс, шахи, не дає в  футболі маху!
З ним дружити всі охочі, бо він битися не хоче.
На уроках фізкультури не буває він похмурий:
Це ж улюблений урок! Не буває з ним морок.

Грицаровського Дмитра знати всім давно пора.
Вчиться добре, може краще (дуже іноді ледачий).
Він найшвидше порахує, дуже гарно намалює.
Вміє галстук зав’язати, слово влучне вмить сказати.
Грає в теніс і футбол, полюбля і  волейбол.
Любить бігати й стрибати, може інших зачіпати.
М’яч метає він найкраще (тут він точно не ледащо!).
І «Бобер», і «Кенгуру» - все Дмитрові по плечу.
Що там ще? Олімпіада? Не проблема! Все він знає!

Є у класі дві красуні, які око всім милують.
То в нас Оля і Оксана. Кого хочеш зачарують.

Хоч на кобзі і не грає, але слух музичний має.
Може гарно заспівати, голосом зачарувати.
Хто це має стільки чар? Це – Оксанка, це – Кобзар!
Вчиться в класі дуже добре. Ще – смілива і хоробра.
З нею хлопцям є морока: то краса рум`янощока!
Як читає – не вженешся. Як пройде – то озирнешся.
Як примружить каре око - в душу зазирне глибоко.
Отака в полоні чар в нас Оксаночка Кобзар!

Хто нові коралі має? Хто заколки полюбляє?
Гарні кульчики й спіднички, що завжди дівчаткам личать?
Це, без сумніву, є так! Це в нас – Оля! Це – Мудрак!
Робить з бісеру прикраси, хоч вона – й сама окраса!
Може сісти на шпагат. Подивитись кожен рад.
І на мостик може стати. Мамі завжди помагати.
Свого братика глядіти, і щоденник загубити.
Правда, любить ручку гризти. Може, не дають їй їсти?
Отака у нас дівчинка, симпатичненька блондинка.

Найповажніший з усіх – це Дмитро Ружицький.
І ховає у собі він талант мистецький.
Як сідає малювати, можна вже шедевр чекати!
А як докладе зусиль – буде це зразок краси!
Якщо хочуть хлопці влітку у футбол пограти,
То Ружицького Дмитра  треба погукати.
Він ворота захищає. Половину затуляє.
М`яч дістане із-під хмар цей наш вправний воротар.
Але ще один талант у Дмитра дрімає:
Певно, він клавіатуру вже напам`ять знає!
Де яка цікава гра – він в її тенетах.
Все, що треба, віднайде в нетрях інтернету.

Ось такий наш шостий клас, гарний і розумний.
Ми вчимося залюбки, там, де ми, там шумно.
І луна веселий сміх, гарний настрій для усіх!

Ми сьогодні шостий клас вам рекламували,
Щоби ви любили нас, щоби поважали,
Щоби двійок, одиниць нам не наставляли,
А дванадцяток гарненьких не пошкодували!

Завітайте в Тростянець, в нашу гарну школу,
Й не забудете про нас ви тоді ніколи.
Мальовниче в нас село й дуже гарні діти,
Що уміють веселитись і життю радіти.
А щоб ви наш шостий клас довго пам’ятали,
Ми оцю смішну рекламу вам підготували.

Дійові особи

Ведмежа

Зайченя

Карина і Карія (ворони)

Ангел.

Картур – екзотичний птах.

Кіт

Звірята у лісі живуть дружно і люблять спілкуватися. Ведмежа і зайченя давно не бачились. 

Ведмежа

Добрий день,

Мій любий друже!

Сумував я дуже-дуже.

Скільки днів тебе не бачив!

Де ти бігаєш, що скажеш?

Що новенького чувати?

Чи готовий зимувати?

Заєць

Зиму бачив: люта дуже!

Каже: вуха приморожу!

Я убік, все скік та скік.

Ледве-ледве я утік.

Ой, це хто там так шумить?

Я сховаюся умить.

З`являються дві ворони-сестри  Карина і Карія та сперечаються.

Карина

Сестричко моя люба!

Та ти себе погубиш.

Усі птахи й звірята

Давно вже мають хатки.

Хто нірку, хто гніздечко.

Зима вже недалечко!

А ти усе літаєш

Та принца виглядаєш.

Про затишну оселю

Нітрішечки не дбаєш.

Карія

І не дбаю, і не буду.

Про роботу всю забуду.

На узліссі я сиджу,

На дорогу все гляджу.

Ось ще трішки почекаю,

І приїде принц із гаю.

І вродливий, і багатий.

Він мені збудує хату,

Прикрасить мої пір’їнки

І мене візьме за жінку.

Карина

Тю на тебе! Ну й сестриця!

Усіх ледарів цариця!

Та дарма. Мені пора

Повертатись до гнізда.

Карія летить до свого гнізда, де її чекають пташенята.

Наперендодні свята Миколая усі лісові мешканці  в очікуванні подарунків

Пташеня 1

Мамо! Ми тебе чекали,

На всі боки визирали.

Ледь не випали з гнізда!

Карина

Ото би була біда!

Будьте чемні, бо сьогодні

Ангел прилетить Господній

Усім чемним пташенятам

Подарунки роздавати.

Пташеня 2

Мамо! Є у мене мрія:

У торбиночці насіння

Найсмачніше на землі!

Пташеня 1

А у мене мрії дві:

Щоб усі були здорові,

 І цукерки кольорові

Хоч би раз – та скуштувати!

Карина

Ой ви любі пташенята!

Будьте чемні та слухняні,

Не перечте пташці-мамі,

І ангелик принесе

Вам задумане усе.

Неподалік з`являється Карія, яка щось бубонить.

Карина

Що ти Каріє, тут робиш?

Що сама собі говориш?

Карія

Відчепись. Не заважай!

Бо сьогодні Миколай

Посилає до землі

Світлих ангелів своїх.

Хочу його попросити

Мене з принцем одружити

Карина

А який він, отой принц?

Ну хоч трішки розкажи!

Карія

Щоб був добрий і ласкавий,

Пір’я мав, немов у пави,

Грошей кури не клювали,

Всі його би шанували.

Їздив би на лімузині,

Мав би свої магазини.

Я б нічого не робила,

Лиш його, його любила!

Несподівано прилітає Ангел, роздає усім подарунки.

Ангел

Добрий вечір в добрий час!

Я – посланець із небес.

Тож приніс усім дарунки

За хороші добрі вчинки.

Пташенята, це ось вам.

Якщо діти люблять мам,

Їм в усьому помагають,

Дуже тішать Миколая.

Карія

А мені? Невже нема?

Знов залишуся сама!

Я ж просила, я ж просила,

Я ж складала чемно крила!

Ангел

Є й тобі, не верещи.

Але добре думай ще,

Бо, як кажуть, любі друзі,

Всім нам буде по заслузі.

Карія

Дай! Дай! Дай!

Сумнівам всім край!

Ангел урочисто вручає Карії величезний пакунок. Вона нетерпляче розгортає його і бачить дивного екзотичного птаха.

Картур

Я з дороги притомився,

Трохи пір’ячко пом’яв.

Щоби я тут одружився

Мене батечко послав.

Ну, і де ти, наречено?

Оціни мою персону!

Карія

Слів нема. Кар-караул!

Я пропала! Порятуй!

Картур

Хто тут Карія? Це ти?

Швидше їсти вже неси!

Карія

Є у тебе магазин?

А розкішний лімузин?

А грошей пре-пребагато?

А велика тепла хата?

Картур

Ні, нема. Та це дарма.

Буду в тебе жити я!

Принеси мені поїсти,

Бо тебе я можу з’їсти!

Карія

Лихо-лишенько моє!

Де ти, щастячко, де є?

Це ж не принц – якась потвора!

А мені лиш горе, горе!

Треба їсти пошукати.

Чим його нагодувати?

Ось зернятка я знайшла,

Ось ще ягідка мала.

Тут є трішки хробачків.

Їсти дуже він хотів!

Треба ще гніздо зробити,

Бо він може і набити.

Гілочка до гілочки

Покладу на купу.

Нащо я накликала

На себе цю муку?

Картур

Каріє, поворушись!

Краще ти мене не зли!

Карія

Йду, мій пане! Ось вам їсти.

Чи не хочете присісти?

Картур

Називай мене «Коханий»

І влаштуй із листя ванну.

Карія збирає сухе листя, щоб влаштувати Картуру «повітряну ванну» -- так він забажав.

Карія

Листочок до листочка,

Листочок до листка.

Болить усе у мене.

Втомилася спина.

А «коханий» на пеньку

Їсть усяку смакоту…

Я ось листя принесла.

Карія обсипає Картура листям, він задоволено купається в ньому.

Картур

Непогана ти мала!

Скільки в  світі я літав,

Кращих ще не зустрічав.

Все, я вирішив напевно:

Будеш ти жоною в мене.

Карія

Кар-кар-кар-кар-караул!

Як же звуть тебе?

Картур!

Що ж, пора тобі зізнатись:

Дуже-дуже я багатий.

Батько мій за океаном

Мільйонер пташиний. Зранку

Ми з тобою відлітаєм.

Ти не проти? Я це знаю.

Є тропічні в нас ліси

Небувалої краси.

Є чудові гори, доли.

Орхідеї, спів навколо.

Із-за кущів тихенько підкрадається Кіт і хапає Карію.

Кіт

Ось і маю я обід!

Поживлюся вже як слід.

Довго стежив я за ними,

Причаївшись з-за ялини.

Налякалися? Втекли?

Боягузи всі вони.

А обід у мене гарний,

Не минув цей день намарно.

Обіцяю я усім,

Що тебе швиденько з’їм.

Карія

Пожалій! Ти ж гарний котик.

Дуже милий в тебе ротик,

Очка добрі та ласкаві!

Кіт

Не вмовляй, це марна справа.

Адже я порядний кіт –

Не відпущу свій обід.

Картур

Геть, потворо волохата!

Я не дам її забрати!

В мене, ти затям це добре,

Серце мужнє і хоробре.

Мабуть, досить зайвих слів:

Дзьобнув раз – і полетів.

Картур сміливо кидається на Кота, дзьобає його і проганяє.

Карія

Ще не вірю я очам:

Ти мене порятував!

Видер з пазурів міцних.

Я тепер ні в сих, ні в тих.

Більше злитися не можу:

Бачу, птах ти справді гожий.

І тепер кажу я щиро:

Полечу з тобою, милий!

Усі персонажі виходять на сцену і вклоняються глядачам.

Тільки мама щиро любить

І так лагідно голубить.

І тому ми скажем прямо:

Неможливо жить без мами!

Мама смачно нагодує,

І обійме, й поцілує.

Треба – вчасно посварить.

Як без неї в світі жить!?

З`явиться лихе, потворне –

Мама вмить тебе пригорне.

Приголубить, поворкує

І до серденька притулить.

В кого добрих слів багато?

Хто уміє все прощати?

Довго думати не станем:

Тільки мама! Тільки мама!

Про найкращих в світі мам

Ми розкажем казку вам.

Має курочка курчатко,

А собачка – цуценятко.

Лиш одна сумна ворона

Без дитинки марно ходить.

Не знесла свого яєчка –

Не хотіла потрудитись.

Але є тут недалечко

Зоопарк. Туди дивитись,

Зазирати у вольєри

Ходить ця ворона вперто.

Може, хтось якщо не дасть,

То дитя своє продасть?

Це ж і клопіт, і морока.

Розказала раз сорока:

І ночей недосипала,

І харчів бувало мало.

Сторож

Зоопарк – це вам не ліс.

Тут порядок всюди, скрізь.

Я його охороняю

І злодюжок не пускаю.

Я – надійна охорона.

Ти куди? Зажди, вороно!

Ворона

Не хвилюйся, я у справі.

Не сварися, будь ласкавий!

Сторож

Бачу, птаха ти культурна.

Що ж, лети, та не пустуй.

Ворона

Стало мені сумно жити

Хочу я собі купити

Чи доньку, чи, може, сина.

Не підкажеш магазини?

Коала

Розумієш, я – коала.
По  землі ходжу так мало.

Треба вдосталь мені спати,

Щоб багато сил набратись.

Що там кажеш? Магазини,

Де купити можна сина?
Ну й придумала, чудна!

Та таких ніде нема!

Хто продасть свою дитинку,
найкоханішу кровинку?

Знаєш, тут часу не гай.
Забирайся! Геть тікай!

Щось не бачу я здаля,
Як там спить моє маля.

Певно, треба поспішати,

Щоб його охороняти.

Ведуча

Може, запитать у лева?

Вчора чути було рев.

Так кричали на синка,

Що тремтіла аж ріка.

Ворона

Запитати, кажеш, в лева?

Буду в звірів королева.

Вас хотіла запитати:

Може, продасте малятко?

Левиця

Чи ти з глуздом не дружила?

Схаменись, вороно мила!

Хоч на нього я кричу,

Зате розуму навчу.

Вдень, вночі, надвечір, зрання 

важко дати вихованя!

Це ж не просто син – це лев!

Він у мене як орел!

Так, буває він упертий,

Неслухнянний і обдертий –

Не пропустить жодну бійку. Неспокійний парубійко.

Хоч який, та все ж мій син.

 Я люблю його таким.

Левеня

Я – малятко-левенятко.

Маю маму, маю татка.

Скільки б лісу не пройшов,

Кращу б маму не знайшов.

Лев у лісі найсильніший,

Найгарніший, найгрізніший.

У левиці голос –  грім.

Налякатись можна всім.

Часом трохи бешкетую,

Мама кличе – я не чую.

А як ніжно притулюся

І скажу: «Пробач, матусю!»

І вмощуся їй на лапи,

І почну тихенько плакать –

Мама зразу стане інша:

Наймиліша, найніжніша.

Звісно, все мені простить.

Як цю маму не любить!

Левиця

Чимчикуй собі сама –

Тут тобі дітей нема.

Ворона

Дивина! Оце так!

Мабуть, це заморський птах.

Кажуть в нас, що за кордоном

Можна всиновлять воронам

І своїх, і чужих.

Дивний він якийсь. Притих.

Не ворушиться . Заснув?

Відгукнись! Агов! Почув?

Екзотичний птах

Щось над вухом шамкотить,

Наче муха тут летить.

Ти чого мене збудила?

Прочуханки захотіла?

Цілу ніч я цю не спала,

Пташенят все пильнувала.

Їх у мене так багато,

Годі ради собі дати.

Ворона

Слухай, хочу я спитати:

Може, в тебе забагато

Тих пухнастих крикунів?

Ти ж не маєш навіть снів!

Подивись, яка худа.

Певно, в тебе геть біда.

Ось тобі що пропоную:

Вже одного я купую!

Екзотичний птах

Ці слова мене не тішать.

Ти затям: найголовніше –

Це не скільки їх у тебе,

А яка у них потреба.

Адже кожного люблю,

Дуже втратити боюсь.

Поки всіх перерахую,

І напою, й нагодую –

Так, звичайно, притомлюся.

А вони мені: «Матусю!»

Втома вся кудись зникає

І у серці щастя сяє.

Дам тобі таку пораду:

Спробуй дати з ними ради.

Всіх послухай, догоди.

Будеш мамою тоді!

Ворона

Це ж легенько! Здивувала.

Зовсім праці в цьому мало.

Діти, діти! Йдіть сюди.

Кому їсти і води?

Пташенята

Дай нам їсти! Дай нам  пити!

Хочу я поговорити!

Хочу казку! Хочу спати!

Хочу віршик розказати!

А мені приснився сон,

Наче я  - великий слон!

Хочу я смачне зернятко!

Я вже знову хочу спатки!

Ворона

Як же вас тут всіх багато.

Годі ради собі дати.

Припиніть уже кричати.

Я почну усе спочатку.

Цьому їсти. Цьому пити.

Той хотів поговорити.

Цьому казку розкажу,

Того спатоньки вкладу.

Екзотичний птах

Дам пораду ще одну:

Маю пісню чарівну.

Заспівай їм колискову,

Пригорни, скажи по слову:

Найгарніший, найрідніший,

Наймиліший, найкрутіший.

Вас усіх-усіх люблю

І до серця притулю.

Ворона

Найчудніший, найкрутіший,

Найбрудніший і найзліший.

Вас усіх-усіх люблю

І до серця притулю.

Слухайте, мої малята,

Буду пісню я співати.

Карету коричневу вам запряжу,

І коней красивих усім покажу.

Поїдем кататися круто кругом,

Крутитися весело всім!

Бом, бом, бом!

Кар! Кар! Кар!

Чути аж до хмар.

Пташенята (плачуть)

Е-е-е-!

Екзотичний птах

Спіть, улюблені малята,

Спіть, сіренькі пташенята.

Мама з вами, мама тут.

А вороні цій капут!

Ворона

Все-все-все! Я зрозуміла.

Знов мені не пощастило.

(до зебри)

Може, діти є у тебе?

Може, їх тобі не треба?

Зебра

Діти! Діти? Які діти?

Де мені від них подітись?

Я модняча! Я крута!

Я красуня непроста.

Хочу жити лиш для себе.

Про дітей же дбати треба.

То нащо мені морока?

Маю вигляд я нівроку.

Чорна-біла, біла-чорна.

І приваблива, й моторна,

Зможу вийти заміж вдало. Грошей буде вже чимало!

Дуже вже люблю я гроші.

Ох, які ж вони хороші!

Щось я трохи вже втомилась.

Мабуть, надто зазебрилась.

Треба трохи відпочити.

Потім буду чепуритись.

Злюки

Ми – потворні, злі, нечемні.

Неслухняні і химерні.

Нас усі-усі бояться,

Бо ми вміємо кусаться.

Зуби в нас – це ого-го!

Зараз я вкушу. Кого?

Хто один отут блукає,

Друзів вірних не скликає?

Він – один, а нас – аж два.

Налякаємо? Ага!

Бу-бу-бу! Бе-бе-бе!

Налякали ми тебе?

Ворона

Ой, рятуйте! Тут потвори!

Караул! Рятуйте! Горе!

Злюки

Не втечеш тепер від нас.

Налякаємо всіх вас!

Чарівниця

Чую крик по допомогу!

Поспішаю на підмогу!

Треба тут приборкать зло,

Щоби й сліду не було.

Знаю, чом це ви патлаті,

Неумиті, волохаті,

Розкуйовджені нечеси.

Та самі скажіть все чесно.

Злюки

Ми були малі нечемні

І не слухалися нені.

Лихословили, сварились.

На бандюг перетворились.

Мама спершу нас просила,

Цілувала і молила,

Піклувалась, скільки сил.

Ми сміялися з цих слів

І, нечемні, утекли,

Жити в лісі почали.

Ми не хочем буть такими.

Ми втомились бути злими!

Чарівниця

Знаю, як допомогти.

Тут без чар не обійтись!

Чари-бари вищий клас.

Станьте іншими в цей час!

Крокодил

Ой-ой-ой! Я став зеленим!

Мавпа

Ай-Ай-Ай! Поглянь на мене!

Ну, спасибі, начудила.

Що ти тут наворожила?!

Чарівниця

Чари-бари вищий клас!

Станьте гарними в цей час!

Корова

Це, по-твоєму, краса!?

Дай я зроблю все сама!

Чарівниця

Чари-бари вищий клас!

Станьте добрими в цей час!

Слон

Ось тобі і збувся сон…

Тільки я – великий слон!

Слоненя

Я-маленьке слоненятко.

Маю маму, маю татка.

Хочу вам усім сказати:

Старших треба поважати.

Я до мами притулюся

І за хобот ухоплюся.

Є родина у слона

Невелика, та міцна.

Ворона

Може, ти й мені поможеш?

Чарівниця

Чом би й ні, якщо ти просиш.

Ось тобі одне яйце.

Ти погрій, подбай оце

Про гніздечко для дитини –

Будеш мамою віднині!

Ворона

Лиш одне? Хай буде так!

Вити гнізда я мастак!

От настав для мене час:

Не зійду з гнізда і раз!

В лапу коле, там пече,

Тут свербить, болить плече.

Я тепер вже точно знаю,

Що любов у серці маю.

За мої оці терпіння

Буде, врешті, вже дитина!

Відлучатись я не можу –

Буде воронятко гоже,

Дуже гарне пташеня.

Ой! Щось стукає! Маля?!

Пташеня

Я нарешті вже з`явилось!

В шкаралупі засиділось.

Ой, а це хто? Чуня-муня?

Ворона

Схаменися! Я – мамуня!

Пташеня

Щось ти в мене не крута.

Хата в нас не золота.

І авто я тут не бачу.

Ворона

Люди добрі! Ледь не плачу.

Ще не встигло роздивитись,

Починає мене вчити.

Що за діти! Що за час!

Та нічого. Без образ.

Ти у мене найгарніший,
Найрідніший, наймиліший.

Як же я тебе люблю!

Пташеня

Бачу маму я свою.

Що ж, батьків не вибирають.

Я люблю тебе!

Ворона

                         Я знаю!

Ще багато треба вчити,

Як оце життя любити.

Головне в житті – любов.

Це повторю знов і знов.

На мотив пісні із мультфільму «Облака»

На уроках сидіти важко нам,

За вікном гарно сонечко так сяє!

Хай нарешті той дзвоник зчинить гам,

Ми на вулицю всі повибігаєм.

Школярі дуже хочуть на перерву.

Вчителям на уроках псують нерви.

Ви, будь ласочка, не мучте нас, вчителі!

А з уроків відпускайте на – ми ж малі.

А сьогодні в нас свято непросте:

Вчителів ми вітаємо охоче.

Бо ми добре всі знаємо про те,

Як вони вдома пишуть аж до ночі.

Школярі вас сьогодні привітають,

І добра, і гараздів побажають.

Хай щастить завжди, в усьому вам, вчителі!

Ми вас добре розуміємо, хоч малі!

1 Казкарка

Хто охочий до казок,

До цікавих балачок?

Йдіть усі мерщій сюди.

Буде казка – хоч куди.

2 Казкарка

І весела,  і повчальна,

І смішна, і незвичайна.

Тож запрошуємо вас!

Поспішаймо, друзі! Час!

Казкарки  розсувають завіси і глядачі бачать на сцені палац, у вікні якого – сумна Царівна.

Царівна

Я --  царівна-несміяна.

І хоч гарна та рум’яна,

Та сумую день за днем,

Не співаю я пісень.

Інші хлопці та дівчата

Хоч щодня ідуть гуляти,

А мене замкнули в вежі

І не випустять за межі.

Маю одяг найгарніший,

Маю їжу найсмачнішу.

Хочу – сплю, а хочу – ні.

Вже набридло це мені.

В іншому вікні палацу з`являється кумедна Веселинка.

Веселинка

 Я – придворна веселинка.

Що не слово --  то смішинка.

А завдання в мене дивне –

Веселити все царівну.

Царівна

Геть іди! Уже набридло.

Це не весело! Огидно!

Я ж не маю волі, волі!

Я змарнію тут поволі…

Веселинка

Може, подушку під вушко?

Може, кави і пампушку?

Царівна

Ти мене не розумієш,

Ти в неволі не марнієш…

Біля вежі сторож лютий

Ні на мить мене не пустить

В ліс, у поле – там, де сонце.

Я сумую край віконця.

Цілий день я плачу, плачу,

Хоч ніхто того не бачить.

Царівна визирає у вікно і бачить сторожа зі собакою, який ходить довкола палацу. Вона звертається до нього.

Я ж прошу тебе уклінно:

Відпусти гулять царівну!

Сторож

Ти хоч плач, чи хоч скач,

А мене усе ж пробач,

Бо відвів мені король

Злого стража люту роль.

Не пущу, і не благай –

Ні у поле, ні у гай,

Ні близенько, ні далеко:

Там же повно небезпеки!

До палацу підлітає ворона і кілька хвилин придивляється до всього. Згодом вона викрадає ключ у Сторожа і допомагає Царівні утекти.

Ворона

Біля замку політаю

І повернуся до гаю.

Хочеш, трохи допоможу?

Ми обдуримо сторожу.

Ой, ой, ой, ай, ай, ай!

На ось, ключик ти тримай!

Опинившись на волі, Царівна дещо розгубилася. Вона вражена красою природи. До неї підходить Корова. Царівна здивована – вона ніколи раніше не бачила такої тварини.

Царвіна

Як тут добре! Як тут гарно!

Ліс чудовий, білі хмари!

Ой, яка смішна тваринка!

Добрі очі, рівна спинка.

Але трохи є тривоги:

А для чого їй ті роги?

Чом на ній так плям багато

І від кого їй ховатись?

Хочеш – вір, а хоч – не вір:

Незнайомий дивний звір!

Корова

Кажеш, ти мене не знаєш?

А щоранку попиваєш

Свіже біле молоко.

А корова – знаєш хто?

Царівна

Молоко люблю я дуже,

Бо від нього буду дужа.,

І красива, і здорова.

А до чого тут корова?

Корова

Ех, царівно-несміяно,

І красва, і рум’яна!

Вчиш наук своїх багато.

Треба і корову знати.

Я, дівчино, чорноброва.

Звичайнісінька корова.

І без мене, без корови,

Будеш не така здорова.

Сир, сметану і кефір

Роблять з молока, повір!

Царівна

Що ж, спасибі за розмову.

До побачення, корово!

Царівна йде далі в ліс, але заплутується в павутині. До неї підповзає величезний Павук.

Павук

Я не хрущик, я не жук,

Непривітний я павук.

Маю довгих вісім лап,

Що побачу – зразу хап!

І сную я цілу днину

Не тканину – павутину!

І липку, і бридку.

Чи ви бачили таку?

Чи комашка, чи метелик –

Вам прочиню щиро двері.

Прилітайте! Все як слід!

Буду мати я обід.

Павук співає пісню (на мотив пісні «Шабелина»(«Ой хмариться, туманиться»)

Я плету щодня, щоднини

Павутиночку

Буду мати я поживу –

Комашиночку.

Хто потрапить, хто потрапить

В мої лапи злі,

Вже не зможе мандрувати

По оцій землі.

Я підступний, непомітний,

Хитрий павучок.

Не пускайте ви до лісу

Ваших діточок.

Усе це побачила Ворона і забила тривогу.

Ворона

Всі почуйте! В лісі лихо!

Не сидіть у нірках тихо!

Полонив павук царівну!

Неможливо! Неймовірно!

На лісову галявину по черзі вибігають то Заєць, то Ведмідь, але ніхто не наважується позмагатися з Павуком.

Заєць

Я їй, мабуть, не поможу…

Завжди страх мене тривожить.

Кажуть, заєць – боягуз.

Гілка хрусне – зразу мчусь.

Звик я тільки утікати.

Ні, не зможу врятувати!

Ведмідь

Хоч великий я ведмідь,

Не кричіть і не зовіть.

Хто в полоні там? Царівна?

Ну то й що? Мені все рівно.

Краще піду з’їм малину

Й перевернуся на спину.

Я байдужий і лінивий,

І від того вже щасливий.

Дія друга.

Казкарки засувають завісу.

Хлопець

Обмолочу колоски,

Зв’яжу решту у снопи.

Хоч нелегко працювати,

Добре потім збіжжя мати.

Бо землиця-трудівниця

Не дозволить нам ліниться.

Зараз приказки згадаю,

Бо про працю безліч знаю.

Праця людину годує, а лінь марнує.

Не одежа прикрашає чоловіка, а його діло.

Чесне діло роби сміло.

Хто працює, той працю шанує.

На дерево дивись, як родить,

 а на людину, як робить.

Всяке діло починай з голови.

Бджола мала, а й та працює.

Без труда нема плода.

Очам страшно, а руки зроблять.

Зробив діло – гуляй сміло

Треба трохи підкріпитись,

Бо втомився вже робити.

Ворона

Оце так! Тра-та-та!

Бачу, всяка смакота!

Може, щось даси вороні?

Я нещасна, безборонна!

Цілий день літа… літала,

А тепер безсила впала…

Хлопець

Бідолашна! Звісно. Звісно.

Я підсунусь, тут не тісно.

Тим, що маю, поділюся.

Я ніколи не скуплюся.

Ворона

Гам, гам, гам! Ням! Ням! Ням!

Смакоти вже не віддам!

Вже багато сил у мене,

Вже довкола все зелене.

Добре серце маєш, хлопче.

Допоміг мені охоче.

Може, ти іще сміливий?

Може, маєш досить сили?

Бо з’явився в нас у лісі

Препотворний павучище.

Хлопець

Павука я не боюся,

У двобої з ним зійдуся.

Покажи туди дорогу!

Я відкину геть тривогу.

Ось який ти, павучище!

Геть відсунь свої лапища!

Павутину вмить порву

І царівну заберу!

Павук

Я так просто вам не здамся.

Принесу я вам нещастя.

До оселі, у хатину

Занесу я павутину.

Заплету усі кути

Хлопець

Хто трудитись змалку звик,

Не злякається таких.

Дам усім одну пораду:

Прибирайте завжди радо!

Всі куточки і кутки

Оглядайте залюбки.

Нагинайте добре спину,

Вимітайте павутину.

І ніяких павуків

Не ховатиме ваш дім!

Царівна

Ой, нарешті я радію:

Вже прогнали лиходія.

І сказати щиро хочу:

Дякую, сміливий хлопче!

Казкарки

 Дружба – це чудово. Давайте, друзі,

пригадаємо приказки про дружбу!

Друзі пізнаються в біді.

В лиху годину пізнаєш

вірну людину.

Скажи мені, хто твій товариш,

і я скажу тобі, хто ти.

Яку дружбу заведеш,

таке й життя поведеш.

Не роби нікому того,

що тобі не мило.

Робиш добро – не кайся,

робиш зло – зла сподівайся.

Чужому лихові не смійся.

Казкарки

 Казка двері зачиняє,

Але ще багато знає.

Казка – диво таємниче,

Нас манить, до себе кличе.

Не прощається із нами,

Не ховається в лісах.

На сторінках, між рядками

Причаїться, наче птах.

І чекатиме там довго:

Хто до неї зазирне?

Чи Оксана, чи Миколка

Книжку цю до рук візьме?

Хто до книжки не лінивий,

Буде мудрий і щасливий.

Тож бажаємо всім вам

Гарних книг як читачам!

На мотив пісні «Дружба крепкая»

 Казка чарівна світ відкриє нам,

Забере від нас смуток і журбу.

Казка нас не зрадить,

У біді порадить.

Добре, друзі, нам із казкою дружить!

Казка непроста вчить на світі жить

І пояснить нам,

хто наш справжній друг.

Хто казки читає,

Той багато знає.

Добре, друзі, нам із казкою дружить!

Дійові особи

Батько

Мати

Син Василь

Син Роман

Чорт

Ангел 1

Ангел 2

Батько

«Шануй батька свого й матір –

Добре тобі буде».

Так навчає Свята Книга,

Так кажуть і люди»,--

Автор

Говрив так батько старий

Своїм обом дітям,

Бо хотів, аби обидва

Добре жили в світі.

Два сини було у нього,

Два хлопці хороші,

Та один любив родину,

Інший – тринькав гроші.

Батько

“Сину, любий мій Василю,--

Каже йому тато.

Чи послухаєш, що скажу?

Роботи багато.

Треба лан оце зорати,

Пшеницю посіять,

І худобу в поле гнати –

Я вже не зумію.

Старий став, немає сили,

Хто мені поможе?”

Василь

Не турбуйся, батьку любий,

Помагай нам, Боже!

Нас у тебе двоє, тату.

Ми твоя опора!

Не страшні нам ні нещастя,

Ані якесь горе.

Дружно всі разом візьмемось –

Не страшна робота!

Батько

Добре кажеш, любий сину,

Жити є охота.

Ангели

І одразу біля хлопця

Ангели з`явились.

Записали в Божу книгу

Вчинок цей як милість.

Помолилися за нього,

Поблагословили

І на добрії діла

У путь проводили.

Автор

Але має батько цей

Ще одного сина.

Він не вчиться, не працює.

Ледар – не дитина.

Що не скажеш, не попросиш –

Вин часу не має.

Все до друзів своїх ходить

І м`яча ганяє.

Якось мати попросила

Помогти на грядці.

Роман

От іще мені робота!

Не маю на гадці.

Що це ти, маман, припухла?

Зовсім обнагліла!

З пацанами я іду

Сьогодні «на діло».

Кажуть, в полі у сусідів

Добра маку грядка.

І на пиво, й цигарки

Буду гроші мати.

Чорт

Тут чортяка де й узявся:

Книжечку готує,

Лагідно заусміхався,

Все собі нотує.

Мати

У сусідів? Та нащо він?

Мак іще не стиглий!

Я ж від сорому згорю,

Як ти вкрадеш, милий!

Роман

От так предки це у мене!

Це ж відсталі люди.

Як? Не знає, що із маку?

То ж наркота буде!

Мати

Мати сплеснула в долоні:

Сину, то гріх красти!

Роман

То байдуже: чи гріх, чині.

Аби не попастись.

Чорт

Він батьків не поважає,

Злодіїв шанує.

Я у пеклі вже для нього

Місце приготую.

Мати

Мати журиться, сердешна.

Цигарки і пиво...

Де ж це, сину, ти навчився

Жити так?

Роман

                            Красиво

Жити хочу! Гроші мати,

У бари ходити.

А для цього – я вже знаю –

Що треба робити.

Мати

Неправдива та дорога,

Схаменися, сину!

Бо затягне душу в пекло

Чортяка, дитино!

Чорт

Цить, стара! Він добре робить.

Це клієнт для мене.

Ось у книжечці моїй

Місце є напевне.

Роман

Що ти кажеш? Який клієнт?

Чорт

На казан з смолою!

Я вже і дров наготував,

Покропив сльозою

Твоїх батьків.

Роман

                            Моїх батьків?!

Де ж ті сльози взялись?

Батько

Чи вже забув, як у селі

Ви бешкетували?

Як ходили вночі п`яні

І пісні горлали?

Як чужим добром свої

Руки оскверняли?

Мати

А батьки твої з жалю

Плакали й молились.

Чорт

Так от я сльозинок тих

Трішки націдив ось.

Саме враз, щоб під казан

З тобою налити!

Ангел 1

Зачекай-но! Вражий дідьку,

Досить говорити.

Бо батьки і справді душу

У молитву вклали.

І Господь змилосердився –

Ще не час розправи.

Ангел 2

Якщо зможеш покаятись,

На шлях віри стати,

То простяться усі гріхи.

Василь

Чи чуєш, мій брате?

Ми помолимось за тебе,

Ми ж одна родина!

Батько

І я тебе прошу дуже:

Схаменися, сину!

Роман

Я вже бачу, що чортяка

Зуб на мене гострить...

І не думав, що так швидко

Зможу я пропасти!

Прости мене, рідна мати!

Прости і ти, батьку!

Скільки житиму на світі,

Буду пам`ятати,

Що политвами своїми

Душу мою й тіло

Від гріха ви врятували,

Зберегти зуміли.

Буду ангелу своєму

Я щодня молитись.

А у бік колишніх «друзів»

Не буду й дивитись.

До роботи я візимуся,

Красти вже не буду.

Більше вас не осоромлю

Й люди не осудять.

«Шануй батька свого й матір –

Добре тобі буде».

Так навчає Свята Книга,

Так кажуть і люди».

Ведуча 1
Добрий день, привіт усім!
Сяють очі в глядачів.
Можна просто привітатись,
Можна казку розказати.

Ведуча 2
Конституція важлива,
Має юридичну силу.
Кажуть – основний закон.
Це перелік заборон,
Ведуча 1
Прав, обов’язків державних,
Сторінок країни славних.
Щоби краще зрозуміти,
Радим казку подивитись.
Ворона
Я встаю весела зрання:
Маю право на навчання!
Бо держава наша дбає,
Кожен учень книжку має.
Зараз я складу книжки.
Ходжу в школу залюбки!
Де ж ото моя сестра?
Не іде до школи.
А мені іти пора,
Не спізнюсь ніколи.
Гарно вчуся, знаю все.
Так, життя безхмарне!
І портфелик мій несе
Лиш оцінки гарні!
На галявині --  парти, до дерева прикріплена дошка. Заходить учитель, вітається із учнями.
Учитель Лев Львович
Любі діти! Гарний день.
Музика. Уроки.
Будем вчити ми пісень.
Ворона Карія   
От іще морока!
Я співаю і без вас.
Гарний голос маю.
Не піду сьогодні в клас -
Погуляю в гаю.

Там співати буду я,
Гарна пісенька моя.

Пісня на мотив «Крилатые качели»

На перерві дуже добре.

На урок я не піду.

Скажу, ніби щось боліло.

На подвір’ї посиджу.

Продзвенів дзвінок уперто

І директор підійшла.

Я ж бо птиця, полетіла,

Ледве видно два крила.

Приспів:

Літаю, наче птиця,

Лечу з кутка в куток.

Напевно, доведеться

Учити цей урок.

Я прийшла зі школи рано,

Кинула портфель  в куток.

Там надворі дуже гарно.

Нащо вчити той урок.

Але мама, як на лихо,

Там щоденник мій знайшла

І мітлою кругом столу

Швидко-швидко погнала.

Приспів

Кар-кар-кар!

Чути аж до хмар.

Карина

Ти верзеш якісь дурниці,

Схаменися вже, сестрице!

Є обов’язок у тебе –

Кожен день учитись треба!

Карія

Будь здорова, чорноброва!

В нас давно свобода слова.

Дзьоб мені не закривай,

То і клопотів не май.

Що захочу – те скажу,

Бо з правами я дружу.

Карина

Ти не плутай різні речі.

Ти це кажеш недоречно!

Не мели якісь дурниці

Беззмістовні, дивні, ниці.

Кожен право має мати,

Щоби правду всім казати.

Це і є свобода слова,

А не змелена полова.

Карія

Зрозуміла, зрозуміла!

Вже до школи полетіла.

Буду я багато знати

І батькам допомагати.

Хто професію здобуде,

У людей в пошані буде.

Маю право на роботу –

Є учитися охота.

Ведуча 1

Так ворона міркувала,

Між деревами літала.

Ти також не забувай

І не тільки право знай.

Є обов’язок у тебе,

Є робити щось потреба.

Ведуча 2

Є у світі і такі,

Що до бійки все меткі.

Кулаками так махають,

Право інших забувають

На свободу і життя.

Забезпечене буття.

Злюка 1

Він мені набив синяк!

Злюка 2

Сам наліз на мій кулак!

Злюка 1

А, так ти іще й брехун?!

Зараз я тебе посуну!

Злюка 1

Я такого не стерплю.

Забіяк я не люблю!

Злюка 2

Теж мені – зразок добра!

Що ж, провчить тебе пора!

Лісник

Справжні півні! Годі вам.

Ти стій тут, а ти стань там.

Собака

Вже змокріли вам чуби.

Недалеко до біди.

Лісник

Скільки ж треба злості мати,

Щоб на інших нападати!

Собака

Розійдіться хто куди,

Не накликуйте біди!

Учитель

Що за шум тут? Що за крик?

Я до галасу не звик!

Відпочиньте, вгомоніться,

Заспокойтесь, посміхніться.

Може, хтось цього не знає,

Але прав багато має.

В нас держава незалежна,

Але зовсім не безмежна.

Має землі і кордони,

І права, і заборони.

На здоров`я громадян

Зазіхать не можна вам!

Конституція пильнує,

Безкоштовно всіх лікує.

Ведуча

Мова в нас усіх державна

Українська – гарна й славна.

Треба різні вчити мови,

Бо вони – знання основи.

Птах-росіянин

Я тєбя нє панімаю.

Што ти там варчіш? Нє знаю!

Із Рассіі прилєтєл,

Жить тєпєрь я здєсь хатєл.

Далєка била дарога!

Здєсь зерна всегда так многа.

Ти тепер ка мне не лєзь.

Жить я буду толька здесь.

Ведуча

Що ж, живи, та пам’ятай:

Україна – вільний край.

Тільки справжні громадяни

Можуть бути у пошані.

Вивчи українську мову,

Всі  і звичаї, й закони,

Інших тут не ображай –

Стане тобі рідним край.

Птах-росіянин

Я падумаю, коль так.

Думал я, што ти прастак,

Што умєєш ліш пахать,

Уражайчік сабірать.

У тєбя єсть свій закон.

Хоть суров, но вєрний он.

Ведуча

У країні нашій славній

Мови націй – у пошані.

Але кожен має знати

Українську й поважати.

Ведуча

Щоб жилося легко й вільно,

Пошануємо довкілля.

Навіть всі малята знають:

Чисто там, де прибирають.

І таке ще знають діти:

Найчистіше, де не смітять!

Пташеня

У лісочку погуляю

І суничок назбираю.

Ой, як брудно! Просто жах!

Як тут буде жити птах?

Не впізнати цього лісу.-

Вчора ще було тут чисто,

А сьогодні тут смітник.

В бруді жити я не звик!

Слон

Ти чого тут насмітила?

Ліс довкола забруднила.

І вогонь не погасила.

Руйнівна у нього сила!

Накидала пляшок – й край.

Все негайно прибирай!

Зебра

Налякалась, аж тремчу.

Вже з мітлою швидко мчу!

І не думаю, повір.

Зебра – гоноровий звір.

Слон

Якби мала Зебра гонор,

Не ламала би тут крони,

Не смітила, не бруднила,

А була культурна й мила!

Адже завтра знов сюди

Ти прийдеш – і жди біди.

Склом поранишся напевно,

В джерелі знайдеш консерви,

Під дубочком – лиш сміття.

Зіпсуєш собі життя!

Слоненя

Може, ти про це не знаєш,

І тому не прибираєш?

Подивись: де ти була,

Знадобиться вже мітла.

Ти для лісу – просто горе

І проблем від тебе море!

Зебра

Я не думала над цим…

Я лише чистеньке їм!

Де ж узяти їжу чисту,

Коли брудно буде в лісі?

Все засмітиться довкола,

Втратить барви рідне поле…

Ні, не хочу, Дай мітлу,

Все швиденько приберу.

Про ліси держава дбає,

Чистоту охороняє,

Щоби наші громадяни

Шанували землю славну.

Ведуча 1

Я тепер вже добре знаю

Те, що прав багато маю.

Наш закон – важлива сила.

І обов’язки важливі.

Ведуча 2

Всім нам треба пам’ятати,

Що закони шанувати –

Наш обов’язок постійний.

Україна – спільний дім.

Щоб було тут добре всім,

Інших ти не ображай

І люби свій рідний край.

Бо держава наша дбає,

Кожен прав багато має.

Маєм право на життя

І щасливе майбуття.

Маєм право на навчання,

На турботу й виховання.

На ім`я та громадянство,

Захист проти шарлатанства.

Маєм право на освіту,

Знаєти все, що є у світі.

Маєм право на здоров`я

І турботу всенародну.

Маєм право на розваги

І на якісні дороги!

Маєм право на житло –

щоб у кожного було!

Ти права ці добре знай,

Але й інше пам’ятай:

Є обов`язок учитись,

В школу кожен день ходити.

До батьків повагу мати,

І любити, й шанувати.

Треба дітям і трудитись,

Змалку працю полюбити.

Шанувать майно державне.

Вивчити минуле славне.

Знати все про рідний край,

І про віру, і звичай.

Всі права читаєм нині

В Конституції єдиній.

Ведуча 1

Конституції народній

Вже п'ятнадцять  літ. Сьогодні

Вас зі святом ми вітаєм

І заможності бажаєм!

Ось і казочці кінець.

Вас вітає Тростянець!