Поезії про вчителя

Я просто вчитель. Вчитель зі села,
Де сонце вранці променями будить.
Де шлях до школи – стежечка мала,
А краєвиди – то буденне чудо.

Де вийдеш на перерві – і дива!
Довкола гори, всипані лісами.
Ген-ген - дорога, та, що привела
Мене до мене тут, під небесами.

Сільський учитель. То не просто так.
Спокон віків село народ живило.
І я вбачаю в цьому добрий знак,
І я черпаю в цьому знову силу.

Вже є тут і комп’ютер, й телефон,
Вже мережа всесвітня – на соснині!
А Тростянець – моє життя. Не сон.
І я стою тут перед вами нині -

Сільський учитель, що зумів знайти
Натхнення в праці, радість – аж в утомі.
Відкрив цим дітям у знання світи.
Та річ, напевно, навіть і не в тому.

Колись сказав усім Сковорода:
Найвище щастя – це є сродна праця.
Тоді щодня легка твоя хода,
Якщо тобі знайти цю працю вдасться.

А я знайшла. Хай труднощі, бува,
Затягнуть небо, задощать, заниють,
А сонце блисне – думка вже нова.
І роси чисті вранці душу миють.

 Я вірю, що в селі тут проростуть
В серцях ті насінини, що я сію.
І учні виростуть, у світ підуть,
І понесуть вони мою надію.

Я вірю у країну, у народ,
Якого я – частинка нездоланна.
Бо він достоїн всіх людських свобод.
І встане Україна невпізнанна!

16.12.014 р.  Леся Сидорович

Пісня про вчителя  (на мотив пісні «Києве мій»)

Слова Сидорович Л.В.

Лине пісня делеко,

Славить вчителя труд.

Бо знання учні легко

У майбутнє візьмуть.

Приспів.

Скільки в школі  прожито

І вивчено в ній!

Як тебе не любити,

Вчителю мій!

Хочем щиро сказати:

Школа – наша сім`я.

Ну а вчителька-мати,

Як зоря, нам сія.

Приспів.

Скільки в школі  прожито

І вивчено в ній!

Як тебе не любити,

Вчителю мій!

Не бува забагато

Добрих слів вчителям.

Вчили нас пізнавати

Те, що зветься життям.

Приспів.

Скільки в школі  прожито

І сповнено мрій…

Як тебе не любити,

Вчителю мій!

Який сьогодні вчитель?

Знає, вміє, розуміє,
Всіх почує і зуміє
І таланти розглядіти,
Й полюбити чужі діти.

Вчить, підказує, штовхає -
До науки спонукає.
І веде, а часом тягне –
Результатів гарних прагне.

Мислити критично вміє,
Мудре, добре завжди сіє.
Поле, поле бур`янини,

Гарні щоб знання вродили.

Не здається, йде на курси –
Вивчити нове все мусить.
Допоможуть не нотації,
А освітні інновації.

Вміє трохи в шахи грати,
І ламбаду станцювати,
Вдалим жартом розсмішити
(Нам без гумору не жити!).

Щирий, добрий, справедливий.
Скінчиться урок – щасливий.
Часом дістають ті діти,
Та без школи нам не жити.

Модний, скромний, добрий, творчий,
А до знань завжди охочий.
Головне, що люблять діти.
Ось такий сьогодні вчитель!

15.04.2013 р.     Леся Сидорович

Акровірш

Я зрозуміла: вчитель доти
Лишає в серці учня слід;
Тоді навчає полюбити,
А, може, й зрозуміти світ;
Не забувати те найглибше,
тЕ, що письменник в твір сховав;
Цікаво вслухатися в тишу,
вмитЬ музики щоб трем пройняв;
Такий вогонь в душі розмухать,
дЕ-де письменнику, бува;
Так всіх дітей навчити слухать,
Як сонце слухає трава;
Навіки творчість полюбити,
А потім і самим творить -
         Коли він сам уміє жити,
         А головне – любить.
 

29.05.2012 р.              Леся Сидорович

Учитель може бути різним

 Учитель може бути різним:
 Серйозним, іноді – не дуже.
 Суворим. Строгим. Навіть грізним.
 …Лише не був би він байдужим.

 Повинен вміти жартувати.
 Буває, щось і призабути.
 Звичайно, що багато знати.
 …Жорстоким він не сміє бути.

 І толерантним дипломатом,
 Культурним, ввічливим і чемним.
 Учитель може бути святом.
 Щоб не було життя буденним.

 Учитель може бути другом,
 Для когось – мамою чи татом.
 Та щоб не говорив він сухо
 І не почув услід: «Диктатор»…

 Уміти володіти словом,
 Іти у ногу з сьогоденням.
 Та лиш зі справжньої любові
 Розквітне творчості натхнення.

 30 11 2011 р.              Леся Сидорович